Казка про свиню у годівниці

Стояла в лісі годівниця -

Загальна з їжею скарбниця.

Складав у неї птах і звір

Посильний добровільний збір. 

Кожен носив щось в “казанок” - 

Жолудь, ячмінь чи огірок,

Бо знали всі - прийде зима,

Спустошаться ліси й жнива.

Та буде в них запас харчів,

Щоб з голоду ніхто не зліг.

План працював із року в рік

Й наче влаштовував усіх.

Але цьогоріч все змінилось.

Свиня у лісі об’явилась,

Побачила безхозний скарб

Та й каже: “Як же можна так

Лишати їжу без контролю?

А ну ж бо хтось захоче долю

Урвати більшу? Тож харчів

Тоді не вистачить на всіх.

Потрібно встановить ліміти,

Щоб зайвого ніхто не вціпив.

А ще ввести нову посаду

Керуючого харчоскладу.

Щоб був порядок і контроль.

На себе цю поважну роль

Я, так і бути, можу взяти

За скромну щотижневу плату”.

Спочатку звірі завагались -

Ідея хибною здавалась.

Але все нові аргументи

Свиня наводила уперто.

І врешті всіх переконала, 

Негайно до роботи стала.

З тої пори до годівниці

Ні звір, ні птах не міг пробиться. 

Свиня на варті там стояла,

Харчі ретельненько збирала, 

І сідкувала, щоб ніхто

Не брав суспільное майно. 

І ось прийшла зима холодна,

Почалася пора голодна.

І кожен дикий звір і птах

У чергу за харчами став.

Свиня пайки всім роздавала

Згіно із графіком і планом,

Які сама ж і розробила,

Щоб на зиму всім вистачило. 

Спочатку йшло все наче добре,

Ніхто не був сильно голодним.

Але чим далі, тим скудніше

Здавалась денна норма їжі.

Почали всі свиню питати:

Чого так мало насипати

Стала харчів тепер вона. 

Натомість та відповіла. 

“А що шановні ви хотіли?

Скільки за літо наносили, 

Такі і маєте пайки,

Тож затягніть краще паски.

Й подякуйте мені, громадо,

Що попри складнощі зі складом

Усім даю хоч трохи їжі

У ці морози люті, хижі”.

Тож присоромлене суспільство

Змирилося із долей, звісно.

Всі розійшлись по своїх норах.Та з часом лиш сильнішав голод. 

Птахам зернятка тільки сняться, 

Вовки на зайців вже косяться. 

Натомість контролер-свиня

Жиріє все від дня до дня. 

Почали розлітатись чУтки,

Ніби свиня гребе прибутки,

Бо ратицю у годівницю

Щоденно запускає ницо. 

Голодна й зла тоді громада

Зібралась біля харчоскладу.

І нумо кликати свиню.

Та вийшла і давай свою

Шарманку знову запускати:

“Панове, нащо так волати!

То все плітки, іпсо, брехня -

Вже завтра відзвітую я

За кожну крихту і зернято.

Приходьте о дев’ятій ранку

І я усім вам доведу,

Що з годівниці не краду!”

Повірила громада знову.

Усі пішли собі додому.

Вернулись вранці на поріг:

Ані свині, ані харчів.

Лили звірятка гіркі сльозиЙ голодували на морозі.

А що свиня? Собі жиріє

Та гріє пузо десь на Півдні. 

З тих пір всі знають: не годиться

Пускать свиней до годівниці.

Й солодким вірити бровадам

Тих, хто керує “харчоскладом”.