Колір перезавантаження
Проза / ІншеГрудень увірвався в буття тихо й непомітно — легким дотиком затишного холоду, що часом пробуджує сонливість. Він розфарбував мій настрій відтінками сірого.
Це колір густої прохолоди небесної лави, що досі погрожує дощами.
Колір обережних обіймів тяжкого туману, що відмовився відступати разом з листопадом.
Колір асфальту, який своєю сирістю так недоречно сушить надії на снігопад.
Може здатися, що сірий — це про сум, байдужість, розчарування чи навіть депресію. Але цей колір значно глибший.
Він про спокій та перезавантаження.
Сірий здатен стати тим, що я сама оберу.
Це зона перепочинку перед тремтливою невідомістю майбуття, місце, де варто зупинитися й озирнутися назад, аби вирішити, куди повертати далі. Навіть природа тихо кричить мені про це. Яскрава сірість перших днів грудня змушує зменшити темп: підбити підсумки та змайструвати нові плани; підготуватися до нового старту.
Сірий — це про необхідне сповільнення.
Сірий — це тремтливий бетонний місточок, на якому змішується та збалансовується все прожите за рік: погане й хороше. Він веде у завтрашній день, але головне — не затримуватися, зійти з нього до того, як сірий зробить тебе безликою частиною себе.
Дотик сніжної Тиші
Текст до марафону ``Зимові ескізи``, Завдання 5
