Літні ночі: Розуми

Коли ми мислимо один одного
У цих ночах не існує меж - Думка торкається, як дотик. Розум дихає тілом, Ми розуміємо одне одного - там, де тіло стає мово

Твій голос торкається — не до вуха,

А вглиб — туди, де в мені формули.

Я раніше думала: пристрасть — це рухи,

А тепер знаю — це теореми з гумором.

Ти кладеш фрази, як пальці на шию,

І в кожній — структура, аналіз, вектор.

Я відчуваю: у цьому ліжку ми діємо

Не тілом, а думкою — точно, без лекцій.

Ти питаєш про Канта, між стегон — жара,

Я не встигаю відповісти логічно.

Бо твоя логіка входить — у мене, до дна,

І мозок вивертається еротично.

Між рядків твого мислення — гіпотеза близькості,

Я вловлюю кожну ментальну хвилю.

І ти доводиш її не словами, а дотиком,

Де розум з тіломна межі зіткнення.

Ми не просто лягаємо — ми перетинаємось

У точці, де всі координати збігаються.

У моїй свідомості ти резонуєш,

Як сигнал, що під шкірою залишається.

І коли ніч розпадеться на будні й відстані,

Я збережу нас у внутрішній точності —

В просторі наших нічних співзвучностей,

Де розум ще ніжиться в спільній присутності.