Літні ночі: Розуми
Вірш / Психологія і відносини
Коли ми мислимо один одного
У цих ночах не існує меж - Думка торкається, як дотик. Розум дихає тілом, Ми розуміємо одне одного - там, де тіло стає мово
Твій голос торкається — не до вуха,
А вглиб — туди, де в мені формули.
Я раніше думала: пристрасть — це рухи,
А тепер знаю — це теореми з гумором.
Ти кладеш фрази, як пальці на шию,
І в кожній — структура, аналіз, вектор.
Я відчуваю: у цьому ліжку ми діємо
Не тілом, а думкою — точно, без лекцій.
Ти питаєш про Канта, між стегон — жара,
Я не встигаю відповісти логічно.
Бо твоя логіка входить — у мене, до дна,
І мозок вивертається еротично.
Між рядків твого мислення — гіпотеза близькості,
Я вловлюю кожну ментальну хвилю.
І ти доводиш її не словами, а дотиком,
Де розум з тіломна межі зіткнення.
Ми не просто лягаємо — ми перетинаємось
У точці, де всі координати збігаються.
У моїй свідомості ти резонуєш,
Як сигнал, що під шкірою залишається.
І коли ніч розпадеться на будні й відстані,
Я збережу нас у внутрішній точності —
В просторі наших нічних співзвучностей,
Де розум ще ніжиться в спільній присутності.