•Марафон 2•
Вірш / КультураЯ запишу свій трек на диктофон,
Колись його, можливо, заспіваю.
І буду бігти знов цей марафон,
До скону віку, я вже себе знаю.
Прожити з кимось все своє життя?
О, Боже, ні! Хіба сама з собою !
Як сяйво місячне, як струн злиття..
Я - справжньою була, все інше- грою.
У наздогін кричали всі: Біжи!!!
Бо зволікання тебе вб‘є, послухай!
До знакової вже дійшла межі,
З ноги аж доля ,бач, у двері лупить!
Спізнилась трохи в «біле», не біда!
У світі безліч є відтінків різних.
Все ж важливіше, чи тверда хода?
Постава по життю, нерви залізні.
Та як на зло, фонує мікрофон,
Колись мене почують, неодмінно.
А поки я біжу свій МАРАФОН,
Як дилетант, що може професійно.
2.04.2025