Світланка Минченко 8 міс / Оновлено

•Марафон 2•

Вірш / Культура

Я запишу свій трек на диктофон,

Колись його, можливо, заспіваю.

І буду бігти знов цей марафон,

До скону віку, я вже себе знаю.

Прожити з кимось все своє життя?

О, Боже, ні! Хіба сама з собою !

Як сяйво місячне, як струн злиття..

Я - справжньою була, все інше- грою.

У наздогін кричали всі: Біжи!!!

Бо зволікання тебе вб‘є, послухай!

До знакової вже дійшла межі,

З ноги аж доля ,бач, у двері лупить!

Спізнилась трохи в «біле», не біда!

У світі безліч є відтінків різних.

Все ж важливіше, чи тверда хода?

Постава по життю, нерви залізні.

Та як на зло, фонує мікрофон,

Колись мене почують, неодмінно.

А поки я біжу свій МАРАФОН,

Як дилетант, що може професійно.

2.04.2025

A