Ми не про те молимось

Навіщо на чорта жалітися, 

Він, роботу свою робить,

Треба собі, під ноги дивитися,

Він дурить нас та по колу водить.

Ми з чортом нераз побачимось,

Він посеред нас ходить,

Ще в досталь в зажурі наплачемось,

Він зрадить, продасть та нашкодить.

У нього свербить проказою,

Куца душа запродана,

Побита цією заразою,

Вона мов пустеля - зневоднена.

В піску, що сонцем пропалений,

В пеклі своїх помислів,

Таксамо обдурений, зломлений,

В тюрьмі непотрібних помислів.

Мов вовк, що виє до місяця,

Скавчить у степу безмовності,

Брехнею на мить зігріється,

І знову у прірву самотності.

Ми палимо степ, як з ним боремось,

Пустелю піском засипаємо,

Ми не про те молимось!

І винних не там шукаємо!

                                                   2026 рік