Місто в літню ніч (Вогні нічного міста...)
Проза / ЛюбовВогні нічного міста мерехтять,
Переливаючись немов каміння дорогоцінне.
Вогні червоні, жовті, білі, сині:
Серцебиття нічного мешканця, сусіда.
Десь світло є, а десь немає,
І в темряві тій, полонені, стоять,
Здіймаючи у гору темні силуети,
Холодних веж без серця світла,
Що живиться тим перемінним струмом.
Але не тиша тут стоїть навколо..
Навіть у темряві цій всій чутно,
Як місто дихає саме.
Воно не спить, воно говорить:
Шум доріг, несплячих механізмів,
Німе гудіння електричного вогню
Та шепіт вітру, що своїм подихом несе
Несплячі голоси мешканців нічних його.
А місяць мовчки спостерігає з неба,
За тими хто не спить,
Та посміхається у повній,
Ховаючись за мерехтивом хмар нічних.
Міста у ніч, окремий шарм свій мають,
Що вабить чарівною тишою своєю.
Достатньо раз побачити, відчути та почути,
І все... В полоні ти краси цієї.