Місто в літню ніч (Вогні нічного міста...)

Вогні нічного міста мерехтять,

Переливаючись немов каміння дорогоцінне.

Вогні червоні, жовті, білі, сині:

Серцебиття нічного мешканця, сусіда.

Десь світло є, а десь немає,

І в темряві тій, полонені, стоять,

Здіймаючи у гору темні силуети,

Холодних веж без серця світла,

Що живиться тим перемінним струмом.

Але не тиша тут стоїть навколо..

Навіть у темряві цій всій чутно,

Як місто дихає саме.

Воно не спить, воно говорить:

Шум доріг, несплячих механізмів,

Німе гудіння електричного вогню

Та шепіт вітру, що своїм подихом несе

Несплячі голоси мешканців нічних його.

А місяць мовчки спостерігає з неба,

За тими хто не спить,

Та посміхається у повній,

Ховаючись за мерехтивом хмар нічних.

Міста у ніч, окремий шарм свій мають,

Що вабить чарівною тишою своєю.

Достатньо раз побачити, відчути та почути,

І все... В полоні ти краси цієї.