«Моєму Янголу»

я сподіваюся, що ти мене чуєш..

може, й не завжди.. хоча б іноді.

я знаю, мій Янголе, ти мене рятуєш,

коли залишаюся я одна на самоті.

я знаю, що ти завжди десь поруч,

що шепчеш постійно: «малявко, живи»,

і навіть якщо на шляху виростають гори -

повториш: «стань пташкою й перелети»

я впевнена, ти б сказав мені не згорати,

сказав би, що таких, як я - одиниці.

ти завжди був готовий словом пригортати,

не давав пусті обіцянки, не говорив дурниці.

я знаю, ти тут, в кожній морській хвилі,

в кожній зірці ясній, що вгорі,

ти казав: «люди часом бувають, як звірі,

але не втрать те, що світить в тобі».

мені жаль, що так мало нам випало часу,

жаль, що так рано пішов в небуття,

доля судила тобі моїм Янголом стати,

та знай: я памʼятатиму тебе все життя.