Монстри

Мені не страшні перевертні,
скелети, зомбі,
гіганти чи привиди.

Страшні кати із
усміхненим обличчям,
підвали і сирі стіни,
стукіт у двері,
люди з автоматами,
дуло к лобу тата,
паспорт запханий у руки,
мопед у будинок,
крики під завалами,
вікна із плівки і скотчу,
смажений на свічці голуб
(бо немає курки),
трупи по вулицях,
вуха у стінах,
очі повсюди

вухаочіочівуха

вони повсюди.
Виживання — великий знак
питання.

Нам розповідали, 
що після смерти ми підем
під ручку в пекло.
Люди добрі,
ми вже у пеклі.
Запізно схаменулися.