Вікторія Токар 13 Січень / Оновлено

Мої внутрішні Помпеї

Проза / Інше

Моя воля — це моноліт. Він скреготить мов найлютіша завірюха. Скам`яніла душа, що повторює кожен вигин тіла.

Моя воля — особливий вид неньютонівської рідини, яка завмерла в стані ``твердий`` ще в лютому чотири роки тому. Те, що колись, злившись з буденщиною, текло рідким непомітним шовком, зараз невпинно вдаряється об стінки душі киплячою лавою й одразу кам`яніє.

Моя воля пахне кривавим залізом та склом, утвореним під впливом високих температур.

Моя воля ранить зсередини, нагадуючи про вартість, не дозволяє забути про свою цінність.

Моя воля відгукується в думках космічними вібраціями, які можна лише відчути, але не почути.

Моя воля — мій діамантовий щит, якій не розсиплеться, навіть якщо доведеться стрибнути до найглибшої темряви.

Стрижні Темряви

Стрижні Темряви

Текст для марафону ``Зимові ескізи``, Завдання 15

19.01.2026

Дата написання : 12 Січень 2026

18px
Шрифт
Вигляд
Прокручування
A- A+ 18px
Roboto Slab
Open Sans
Noto Serif
PT Sans
1.6
0px
Повільно
A