На краєчку осіннього ранку
Вірш / Любов***
На крає́чку осіннього ранку
Снам про тебе загублено лік...
Б`ється вересень вітром в фіранку,
Я ж на тебе дивилася б вік...
І я йти у майбутнє не хочу,
Якщо в нім не зустрітись нам вже,
Я не здатна забуть твої очі
Й неповторних миттєвостей щем...
Ти пробач моїм бурям нестримним
Чорні хмари, що стали дощем...
І непрошену цю мою вірність,
І ту тишу, розтерзану вщент...
Я не знаю, що Бог далі скаже,
Чи дозволить мені хоч на мить
Із тобою хоч щось мати «наше»
Хоч би очі очима зловить...
Та без тебе і воля – в`язниця,
Й світу безмір вміщається в крок...
І не любі мені інших лиця,
Всі вони – лише тіні твого.
Мені ж голос твій чути достатньо,
Щоби квітнула радість в мені.
Хай для когось вона безпідставна,
В мені ж – живить сади потайні.
