На краєчку осіннього ранку

***

На крає́чку осіннього ранку

Снам про тебе загублено лік...

Б`ється вересень вітром в фіранку,

Я ж на тебе дивилася б вік...

І я йти у майбутнє не хочу,

Якщо в нім не зустрітись нам вже,

Я не здатна забуть твої очі

Й неповторних миттєвостей щем...

Ти пробач моїм бурям нестримним

Чорні хмари, що стали дощем...

І непрошену цю мою вірність,

І ту тишу, розтерзану вщент...

Я не знаю, що Бог далі скаже,

Чи дозволить мені хоч на мить

Із тобою хоч щось мати «наше»

Хоч би очі очима зловить...

Та без тебе і воля – в`язниця,

Й світу безмір вміщається в крок...

І не любі мені інших лиця,

Всі вони – лише тіні твого.

Мені ж голос твій чути достатньо,

Щоби квітнула радість в мені.

Хай для когось вона безпідставна,

В мені ж – живить сади потайні.