Вплітаються у спогади прозорі

***

Вплітаються у спогади прозорі

Міста й дороги, люди й імена...

Відкриті вже країв нових простори,

А власне серце – й досі таїнá.

Чому немає в ньому місця іншим?

Повз них проходжу й забуваю в мить.

Хай будуть і розумні, і гарніші,

А серце знов у відповідь мовчить...

Ти – мій єдиний випадок фатальний,

Хай неможливий, хай навік чужий...

Та я не здатна край знайти коханню,

Душа давно вже любить без межі.