Вплітаються у спогади прозорі
Вірш / Любов***
Вплітаються у спогади прозорі
Міста й дороги, люди й імена...
Відкриті вже країв нових простори,
А власне серце – й досі таїнá.
Чому немає в ньому місця іншим?
Повз них проходжу й забуваю в мить.
Хай будуть і розумні, і гарніші,
А серце знов у відповідь мовчить...
Ти – мій єдиний випадок фатальний,
Хай неможливий, хай навік чужий...
Та я не здатна край знайти коханню,
Душа давно вже любить без межі.
