На мій сум не зважай...
Вірш / Любов* * *
(Y.P.)
На мій сум не зважай, він летітиме, наче шифон...
Хай промінчик осуше росу на тонкім павутинні.
Я прокинуся знов,
Як осяяна сонцем Сафо,
Надихну на любов
Все навколо, що стало осіннім:
І калюжі, що після дощу, і листя іржу...
Дике сонце, що стрімко ховається за небосхилом...
Та чуття так зашкалюють, я переходжу межу...
Запасаюсь теплом, поки вистачить духу і сили...
Щоб не згаснути, наче ніколи мене й не було,
І жадати так сильно тебе, без табу і без міри,
Залишитися дотиком ніжним на гусячій шкірі...
І носити любов твою, наче фартовий кулон.
