На мій сум не зважай...

  * * *

(Y.P.)

На мій сум не зважай, він летітиме, наче шифон...

Хай промінчик осуше росу на тонкім павутинні.

Я прокинуся знов,

Як осяяна сонцем Сафо,

Надихну на любов

Все навколо, що стало осіннім:

І калюжі, що після дощу, і листя іржу...

Дике сонце, що стрімко ховається за небосхилом...

Та чуття так зашкалюють, я переходжу межу...

Запасаюсь теплом, поки вистачить духу і сили...

Щоб не згаснути, наче ніколи мене й не було,

І жадати так сильно тебе, без табу і без міри,

Залишитися дотиком ніжним на гусячій шкірі...

І носити любов твою, наче фартовий кулон.