На замку

На замку Закрили,
Дівчину таку,
Яку звали Анастасія.
Вона дуже юна і пригоди любила,
В неї наче чоловіча сила,
Яка на пригоди ті манила.

І якось було біля річки,
В компанії подруг Ілони та Марічки,
Де вони грали в карти
Та слухали пісні Леді Гаги,
І їм не вистачало азарту,
Та міцної нацнаги.
Вони вирішили грати на бажання,
Сподіваючись зустріти своє кохання.

Грали, та були трохи в підпитку,
Це підбивало їх до цнотливого убитку,
Але вони ще себе тримали,
Поки одні юнаки не завітали
Та свої музичні треки на лавочці слухати не стали.

Переможена Марічка програла бажання,
І повинна привести тих парубків сюди.
Всі сподівались на своє перше кохання,
Але все було зовсім не так, як не крути.

Хлопці тверезі були чемні,
Дуже їм приємні,
Але коли вони добряче напились,
То вже в чортів перевелись.
Почали нахабно до дівчат
Цілуватись лізти,
Не знаючи меж та грат,
За які могли потім сісти.

Вони не знали Анастасії,
Хоч від її краси і спокусливі мрії,
Але вона знатна пацанка,
Наче не українка, а іспанка.
Вона добряче по обличчю
Хлопцям надавала.
Для її власного величчя
Це забава.

Але вона одного не знала,
Що там впливовий хлопець був,
Якому теж вона добряче надавала
По обличчю так, що він розвів сильний гул,
Мотоциклу, в який сів й поїхав,
До батька прокурора
І тепер їй не буде втіха
Від власних батьків вдома.

Бо батьки її невпливові,
Вони скромні, приємні чудові,
Але її, як не намагались приструнити,
Свою Анастасію хорошому навчити,
Але все марно.

Тепер для Анастасії на серці тільки хмарно.
Батьки їй придумали кару таку,
Потримати деякий час її на замку.
А там, якщо вийде вдало цю справу з тим хлопцем владнати,
Випустять з хати піти погуляти.

Але поки що в Анастасії на серці хмарно,
Вона повинна витримати кару таку,
Надіючись, що все це не буде марно,
І вона не довго буде сидіти на замку.