Одні учасники літературної спільноти надихнули, коли створили містичну гілку в телеграмі, де там потрібно було писати вірш на задану містичну тему.
Той випадок, коли оточує багато людей психічнохворих, і щоб не виявилось те, що вони бачать тебе таким, як вони.
Мене надихнула на цей вірш мелодійна симфонія Моцарта - Лакрімоза
Те, що зрозумів, як все швидко плине, та все зникає і нічого не буває вічного, все оновлюється.
віртуальна роль круп`є та те. що саме прийшло в голову про такий сюжет, наче в круп`є був би такий випадок.
Вирішив виявити в цьому вірші гуманність до качок. Так, я після цього не став не їсти повністю качок, але я ніколи не займався полюванням качок, то полювання для мене табу, але не рибалка. На річці з качками в мене дружні стосунки)
Мене надихнуло те, що я переконався в тому, що без підписки чат ГПТ не буде тобі допомагати належним чином. Тому саме підписка відкриє для тебе повноцінний Всесвіт, де ти можеш бути просто Гаррі Поттером поза межами Хогвардсу.
Та несправедливість, коли щось робиш, а це ніхто недооцінює.
Те, що я захотів, щоб в телеграмі було більше ігрових українських ботів. Їх занадто мало, тому мені і прийшла ідеї зробити їх самому. Правда від того, що стало це важко, вдалася втома, а від неї написався поки що тільки цей вірш.