•Натовп•

Вздовж узбережжя люди ходять щільно,

У кожного своя стоїть задача….

І чи казати про таке доцільно ?

Комфортно поміж них, але не смачно.

Кохати - це бажання доторкнутись,

Не раз, не два, весь час до скону віку.

Не пересилити це, не позбутись,

Ти годен сам піти під цю опіку.

Читаю натовп, як відкриту книгу,

Замаяні борці під їдким сонцем,

Шукають місце, доГори хоч дригом,

Виконуючи дії пешохонців.

Я йду повз них, немов гортаю кадри,

Тут не моє, там не моє. Авжеж бо,

Несу мов хрест цілодобові варти,

Проходь повз мою душу обережно!!!

А як зайдеш, принаймні хоч роззуйся,

Гість на годину чи турист заїжджий,

Трави байки, а хочеш похезуйся!

Твій час іде, тож роздупляйся швидше!

Душа - літак, що розрізає небо,

Твої загони - не мої проблеми.

Мій дім - це я, а більшого й не треба!

Мені щораз перемикає клеми..

Пройду повз натовп.. Наберуся сили,

Насуну нижче і плотніш очечі.

Мене манерам так і не навчили,

…Когось любити, крім себЕ, до речі…

(с) Світланка Минченко

21.07.2025