Не лякай мене тим, що підеш...

Не лякай мене тим, що підеш.
Невідомо ще, хто першим:
я чи ти.
Позбутися мене можна
всього за 100 евро:
квитком до міста
вечірньої музики й води.

Замість твого голосу
я слухаю мушлі,
шукаю звук моря,
хвиль і прибою.
На кухні смажаться
битки з тюльки,
на столі салат
з огірків й помідорів.

Сонце заходить
крізь фіранки,
неймовірна спека,
квітне акація.
Спів Муз
на радість митців
лунає з усіх сторін.

У вечірньому горсаду
грає музика,
старі і молоді
кружляють у танці.
Голоси одеситів
у пісні єднаються 
в один спільний
Голос Нації.