Nigredo

Ти входиш — мов тиша в нічний коридор,

Без слів, без вагань, як природний простір.

Я чую твій погляд — гарячий, прозорий,

І тіло пульсує у власному досвіді.

Твій дотик — мов іскра у чорній воді,

Мене розливає, розплавлює, кличе.

Я — ніч, що розкрилась тобі на межі,

Ти — жар, що палає в звичному ритмі.

Твоя футболка злітає з плеча,

Моя — вже давно стала зайвою темою.

Ти ловиш мій подих — він плавиться,

Чуєш? — я вже не гра, я жива і нестримана.

Я чую, як шкіра твоя промовля,

Я тану між стегон, між вустами спека.

І пальці твої — то не просто гра —

Це особливий ритм, що відкрив у мені нові джерела.

Ми — тіні, що в спалаху стали вогнем,

І пристрасть пливе по шкірі, як злива.

Я хочу тебе — знову, до дна,

І кожна секунда — неповторна й відверта.

Ти входиш — і світ на секунду зника,

Немов не було ні до, ні після.

У ритмі твоєму — моя глибина,

І я відкриваюсь — до пульсу, до змісту