Nigredo Вірш / Психологія і відносини Ти входиш — мов тиша в нічний коридор,Без слів, без вагань, як природний простір.Я чую твій погляд — гарячий, прозорий,І тіло пульсує у власному досвіді.Твій дотик — мов іскра у чорній воді,Мене розливає, розплавлює, кличе.Я — ніч, що розкрилась тобі на межі,Ти — жар, що палає в звичному ритмі.Твоя футболка злітає з плеча,Моя — вже давно стала зайвою темою.Ти ловиш мій подих — він плавиться,Чуєш? — я вже не гра, я жива і нестримана.Я чую, як шкіра твоя промовля,Я тану між стегон, між вустами спека.І пальці твої — то не просто гра —Це особливий ритм, що відкрив у мені нові джерела.Ми — тіні, що в спалаху стали вогнем,І пристрасть пливе по шкірі, як злива.Я хочу тебе — знову, до дна,І кожна секунда — неповторна й відверта.Ти входиш — і світ на секунду зника,Немов не було ні до, ні після.У ритмі твоєму — моя глибина,І я відкриваюсь — до пульсу, до змісту
