Ніщо не істина. Все дозволено.
Стаття /Життя непередбачуване. Ніколи не знаєш, напевно, що тебе чекає завтра. Можливо саме зараз, під час читання цих слів, в твоєму житті наступить той момент, коли ти назавжди покинеш всіх своїх родичів, друзів, знайомих, не попрощаєшся і не попросиш у них пробачення. Пробачення за всі непорозуміння, тривоги та втрати, які їм довелося пережити через тебе. Нас всіх оточує сила, у якої є ниті твого і мого життя. Лиш вона знає, яку кількість ударів ще зробить серце кожного з нас і може обірвати срібну, тонку і, поки ще, пружну твою і мою волосинку життя. Але не варто цього боятись.
Так багато людей навколо. Занадто багато. В цій буденній метушні до тебе приходить розуміння, що ти нікому не потрібен. Нікому… У кожного своє життя і власний путь по ньому. Головне знайти його. Ти розумієш про що я? Ні!?
Мова йде про пожертву заради блага людства і зовсім не про освіту та кар’єру, яку тобі нав’язали, чи про ще безглуздіше – самогубство. Путь мусиш обрати тільки ти і ніхто за тебе! Немає чужої істини. Ти – істина. І ти мусиш принести себе в жертву заради людства. Все дозволено, але одиниці зможуть розгледіти свою дозволеність в сьогоденній метушні, яка крутить наш приречений світ. Можливо ти одиниця, а не нуль.
Якщо ти ще не розумієш, то я поясню. Все на світі складається з одиничок і нуликів. Наш світ – це двійковий код, а ти цифра в ньому. Одиничок, як ти здогадався, значно менше і з кожним роком все меншає. Вони губляться серед нуликів, збиваються з дороги і з часом стають їм подібними.
Одиничками не народжуються, ними стають. Ти унікальний і путь твій відрізняється від інших. Почни йти по ньому, адже дорога виникає під ногами того, хто йде. І ні про що не шкодуй. Немає вічних цінностей, адже наш світ не вічний.
Нехай тебе будуть вважати диваком і називати твої вчинки безглуздими, нехай будуть вважати твою працю марною, нехай будуть сміятися з того, як ти упав спотикнувшись об каміння, яке розкидане на початку шляху, але не забувай, що, ступивши на свою дорогу, ти став одиничкою.
Роби те, що тобі підказує твоє серце заради блага людству. Путь буде важким, але приноситиме задоволення. Не йди ні за ким. Це твоя дорога, твоя ціль, лише твоя місія, яка робить тебе одиничкою. І одного дня почнуть йти за тобою. У тебе все буде...
Не наголошуй на тому, що ти не один із тих, хто сліпо йде за кимось. Ти не обранець. Ти людина, що йде вірним, важким шляхом. Твої кроки не повинні бути кривавими. Чужа кров ніколи не допоможе відшукати істину, бо заллє твою дорогу і рано чи пізно ти в ній потонеш так і не дійшовши туди, куди йшов.
Ніколи не бійся, що одного дня розірветься твоя срібна нить і ти не встигнеш дійти до мети. Смерть – продовження дороги. І пам’ятай! Ніщо не істина. Ти – істина! Все дозволено. Побач дозволеність!
Так багато людей навколо. Занадто багато. В цій буденній метушні до тебе приходить розуміння, що ти нікому не потрібен. Нікому… У кожного своє життя і власний путь по ньому. Головне знайти його. Ти розумієш про що я? Ні!?
Мова йде про пожертву заради блага людства і зовсім не про освіту та кар’єру, яку тобі нав’язали, чи про ще безглуздіше – самогубство. Путь мусиш обрати тільки ти і ніхто за тебе! Немає чужої істини. Ти – істина. І ти мусиш принести себе в жертву заради людства. Все дозволено, але одиниці зможуть розгледіти свою дозволеність в сьогоденній метушні, яка крутить наш приречений світ. Можливо ти одиниця, а не нуль.
Якщо ти ще не розумієш, то я поясню. Все на світі складається з одиничок і нуликів. Наш світ – це двійковий код, а ти цифра в ньому. Одиничок, як ти здогадався, значно менше і з кожним роком все меншає. Вони губляться серед нуликів, збиваються з дороги і з часом стають їм подібними.
Одиничками не народжуються, ними стають. Ти унікальний і путь твій відрізняється від інших. Почни йти по ньому, адже дорога виникає під ногами того, хто йде. І ні про що не шкодуй. Немає вічних цінностей, адже наш світ не вічний.
Нехай тебе будуть вважати диваком і називати твої вчинки безглуздими, нехай будуть вважати твою працю марною, нехай будуть сміятися з того, як ти упав спотикнувшись об каміння, яке розкидане на початку шляху, але не забувай, що, ступивши на свою дорогу, ти став одиничкою.
Роби те, що тобі підказує твоє серце заради блага людству. Путь буде важким, але приноситиме задоволення. Не йди ні за ким. Це твоя дорога, твоя ціль, лише твоя місія, яка робить тебе одиничкою. І одного дня почнуть йти за тобою. У тебе все буде...
Не наголошуй на тому, що ти не один із тих, хто сліпо йде за кимось. Ти не обранець. Ти людина, що йде вірним, важким шляхом. Твої кроки не повинні бути кривавими. Чужа кров ніколи не допоможе відшукати істину, бо заллє твою дорогу і рано чи пізно ти в ній потонеш так і не дійшовши туди, куди йшов.
Ніколи не бійся, що одного дня розірветься твоя срібна нить і ти не встигнеш дійти до мети. Смерть – продовження дороги. І пам’ятай! Ніщо не істина. Ти – істина! Все дозволено. Побач дозволеність!
