•notMine•

В твоїх руках ніколи не тонути,

І за гріхи давно ми розіп’яті..

Між нами твоє ЕГО найроздуте

І кілометри… кілометри кляті.

Торкатися тебе? В житті ніколи!

Твоєю бути ніч одну єдину ?

І всі оці «лише твої» приколи,

Я обміняю на мовчання.. в спину..

My own way…наснага б’є по пальцях,

Рояля кришка, біль, так смішно, чесно..

Ми один другого кохаємо у танцях

І подумки, ніколи не тілесно..

Тебе б не знати точно краще б було,

Але тебе і так немає краще…

Ти чуєш як в середині загУло-

Натхненне і живе сердЕнько, справжнє…

Думок транзитний імпульс, як відлуння

Від вічних стін твоїх, тих що між нами.

В твоЄму я сценарії відсутня,

Бо кожен з нас своїми йде шляхами.

Хоч я ніде з тобою не зіткнуся,

Побачимося вже під іншим небом.

Тебе забути? Ні, не присягнуся!

Про нас писати- це вже як потреба.

(с) Світланка Минченко

27.06.2025

Із циклу віршів “Лоліта»

(Цикл віршів «Лоліта»: «Протистояння», «Лоліта», «193», «Ніколи.. Не з ним», “notMine”, «Я- експеримент», «Хмарочоси», “Tatto”, «Танець», “Soulmate”, «Краще»)