нова правда

посеред найважливіших речей в моєму житті:
кіно, поезії та віри в найгірше,
ти завжди був боєм курантів на стику епох,
не до кінця зрозумілою письменницькою знахідкою,
виписаною, але не баченою зблизька,
із характером, немов майбутнє зробило свій фінальний оберт,
немов бігати із ним наввипередки.
немов лікувати нудоту першопричиною —
одна з моїх найулюбленіших, найвизначальніших звичок.

ти був найгіршим персонажем моєї недописаної книжки,
історії, де великі мрії промовляли сиреновим співом,
тобі не здається, що це якось неправильно? якось нечесно?
використати твій образ для порятунку власних страхів
й прописати твоє майбутнє таким,
яким воно вийшло насправді?
про тебе ж завжди було так легко писати,
тобі не здається, що це якось не по-справжньому? якось вигадливо?
у моїй найкращій історії була трійка головних персонажів,
вони до болю були схожі на нас, і я ніколи про це не казала.

ти вдячний за те, як вдягала свою пам’ять навиворіт?
коли ми бачилися востаннє, ти геть не хотів мене бачити.
я знала
і нікому ніколи про це не розказувала,
бо на полі твоєї байдужості я була мов на найбільшому святі:
все одно, що на початку нового року пам’ятати тільки про найкраще,
коли найгірше давно передбачено.
з разу в раз обирати захопливе замість того, аби вибрати правильне
і глузувати з усього, що найменше скидається на жарт.
я так ніколи тебе й не спитала:
якою мені потрібно було стати? на кого перетворитися?
яка з моїх версій була б твоїм першим вибором?
і чи знаєш ти, скільки разів мені снилася твоя зрада?

коли ми бачилися востаннє, я хотіла скоріше проститися,
аби почати вигадувати нову правду.

я сподіваюся, вони будуть знати,
скільки ти поставив на їхнє схвалення, на їхню визначеність.
дам пораду: про таке краще розказувати,

бо я тобі так і не розказала:

посеред найважливіших речей в моєму житті,
ти схилявся на бік віри в найгірше.

тож я щиро сподіваюся, що надалі буде тільки погано.

(заради цього доведеться дописувати свою книжку)

 26.03.2024