Одна думка
Вірш / Інше
Жила собі думка якось одна
З’являлась поміж людей мимоволі вона
Руками своїми за тебе чіпля
І довго-довго не відпуска.
Сама по собі була милим створінням
Яскравим промінчиком неслась з мерехтінням.
Та доля думки була не проста
Для кожного в світі вона своя.
Якось, ще рано зранку, у понеділок
Думка з’явилась у відділ листівок.
То була велетенська офісна висотка
Там на столі у Клави стояла шарлотка.
Думка прилинула прямо на запах
І цим змусила Клаву сфокусуватись на вадах:
«Раптом пиріг не пропікся як вчора,
І його не схоче куштувати Льова?»
Сумніви були над то важким тягарем
Та змусили Клаву в житті бути звичайним глядачем.
І ось у вівторок наш Льова красунчик
Літав вже по офісу наче везунчик.
Що сталося, всі дивувались раптовій цій зміні?!
Та дякувати слід було лише Віталіні.
Вона не чекала дарунків від долі
Тому обирала для себе лише головні ролі.
А наша думка, наївшись шарлотки
Відчула у Клавиному серці сумнії нотки.
Розлючена на свою людину
Почала бурмотіти в її голові без зупину:
«І довго ти будеш на щастя чекати?
Як довго ти будеш собі брехати?
Ти завжди себе принижаєш в ціні
Постійно лишаєшся у чужій тіні!»
І раптом Клава вступила у діалог
Відкривши свій внутрішній образ каталог:
«Я з самого малечку всім не така!
То у садочку була зайва вага
А в школі до знань не велика жага.
У вищі дражнили за товстії коси
І я почала зариватись у книжкові стоси.
В житті почались безприривнії грози…»
Та думку ця відповідь не влаштувала:
«Ти що даремно над пирогом гарувала?
Доволі довго ти власне щастя відсувала.
Ти маєш волю взяти в кулак
Та перестати жаліти себе на дурняк!
Ти далеко вже не дитина!
Подивись на себе! Ти ж розквітла мов тая калина.
Отже ідея в мене дуже проста!
Ти мусиш творити – це доля твоя!
І жодна з думок не повинна тобі
Стати на заваді в твоєму житті!»
Так, в теорії ця думка доволі проста
Та от у втіленні …
Що ж для Клави було над чим пожавріти
Та втнути щось аби потім не пожаліти.
Запаливши Клаву на нові пригоди
Думка плинула до природи.
Київ, 27 лютого 2024 р.
