Осінній стоп-кадр в холодних кайданах
Проза / ПриродаЩо для вас є той самий момент настання зими? Коли ви всіма фібрами душі всотуєте усвідомлення: ось воно, почалося?
Перші різдвяні прикраси, що вигулькують, мов чорти із табакерок, на столиках кав`ярень та намагаються скіпнути листопад?
Перше грудня на календарі, коли за класикою жанру на вулиці дірка від бублика й шоколадний бруд, а не зима?
Перший мороз, що пощипує щоки й розморожує шмарклі?
Перший сніг, від якого щоразу шалієш, мов дитина, ну, або мов котяра, якого торішнього грудня ще й на світі не було?
Перші нетривкі кірки на калюжах, які своїм відблиском плагіатять повноцінний лід, що так прикольно хрупає під ногами?
Ні. Це все не те!
Перший іній. Ось що дійсно запускає відлік для зими. Перетертий в порох лід немов створений, аби спіймати момент переходу.
Гілка ялини, поросла дрібними кристалами — це стоп-кадр осені в рамці-кайданах зими. Акт смерті, зупинений в часі. Яскраве, майже містичне поєднання непоєднуваного, яке, втім, танцює гармонійніше, ніж будь-що схоже між собою. Мов лід і полум`я, спека й мороз, сонце і місяць, гаряча прохолода й холодне тепло...
Білі порохи, м`які, мов цукрова пудра, здалеку, та гострі, мов скляні вбивці, зблизька, створюють завмерлу красу на ялиновій гілці. Підкреслюють кожну деталь, кожне волокно, накладають ефекти різкості й чіткості. Підсилюють гостроту голок, додають міці шишкам, забарвлюють небувалою яскравістю вічну зелень.
Зима, метафізичний скульптор, смакує кожну часточку та перетворює їх на горельєфи. Фіксує інеєм фігури, й вигини. Гілка вже не гілка, а поважна скам`яніла пані, що застигла в танці, розмахуючи кристалічною органзою своєї сукні. Вона завмерла як довершений елемент архітектурного творіння.
Це не просто гілка. Це засніжений вітражний метелик, розіп`ятий за склом.
Проте зима не така жорстока, як вчений, що створює експонати з комах. Вона, віддавши заслужену шану осені, вбиває її не назавжди. Вбиває, аби одного дня добровільно загинути від руки весни. Це вічний цикл переродження з глибокою взаємною повагою.
Фундаментон: таємниця сніжного кристала
Текст для марафону ``Зимові ескізи``, Завдання 7В моїй голові воно виглядало коротшим...😅
