Останній вальс

Мені здається все настільки складно, що розібратись просто

Якась мелодія... Чарівні амфори в імлі

У місячному сяйві

А ми одні—я і кохання що в мені

Десь рифміка, сумна поетика

Страшна полеміка про божий суд

Кінець і світ в пітьмі

Про вічнеє життя й блакитнії вогні...

Тримай вино! Міцніше, з нами ж люди!

У ньом отрута? А я вже п’ю третій бокал! 

В очах пливе, всі люди—трупи

А я сижу, мій лине сміх... Бридка отрута!

Хм... це справді я зробив?

І ти вже в мертвій смуті

Не так вже й сумно, здається пада сніг...

А ти пробачила? Я ж отруїв тебе

Хоча цей бал мало що значив

Він був лиш прикриттям

Для здійснення гріхів.

Ти віриш? Сьогодні ти не перша й не остання

Звісно, я знаю, що брехала

Про те, що любиш, ми тут нарівні...

Ми тут достойні одне одних...

І після тебе ще було брехні

Як і до тебе, моя люба

Бо ти лише спокуса моментальна

Ти лиш момент, яким стираю спогад

Про ту, яка у серці поряд

Зі мной завжди...