Навздогін за тобою

Тихо, ледь чутним гомоном

Перешептами, за міста зворотами

Одинокими, пустими переходами

Все журбливими прямую я кроками

Навздогін за тобою трамваями

Не встигаючи все на хвилиночку

Я біжу, спотикаюся колосом

Мов хмільний, шкутильгаю чоботями

По калюжам, з мінорною усмішкой

Весь побитий невдачами, долею

У синцях, із рубцями—запʼястями

З сигаретою, такою мрійливою 

Я усе ж десь позаду, у поспіху

Навздогін! навздогін… не тямлячи

Що чекати мене не збираєшся

Перламутрами прикрашаєшся

Не для мене, а іншим хизуєшся

Своїм видом, мене ж цураючись

А я навздогін, трамваями

У вікно, проводжаючи поглядом

Сотні інших, таких же знедолених

Що крокують бездумно за мріями

Та моя мрія десь перламутрами

Усміхається іншим мрійливо

Доки я, спотикаючись, думаю

Що запізнююсь лиш на хвилину.