Поки без назви

Троянди на віконних балконах 

Самотніми парами з місячним окликом

В мальованих дорожніх прольотах 

Настінних картинах, під ними—із підписом

Залишених самотнім художником 

Що виписував квадратики прописом

Надламаним графітовим стержнем

У надірваних папірцях, з шепотом.

Запиваючи це усе кавою 

У яку затушив з недопалком 

Своє серце, все ще приглушене 

Затонувше у чашці із зернами

З гіркотою солодкою, розпачем 

І з картинками світу грайливими

Кольоровими до безпам`ятства 

Та брехливими, від чого—сірими

Ретушуючи стержнем графітовим 

Мов по тілу своєму пишучи 

Все виписував образи святості 

Мов у храмі малюнками вічності.