Пам`ять Сіверян

‎Над Десною, де тумани сиві,

‎Де шумлять діброви край села.

‎Жив народ, що звався Сіверяни,

‎Тут була їх матінка земля.

‎

‎Через Снов неслися коні вранці,

‎Дим від вогнищ досягав небес.

‎Вони ниви обробляли вправно,

‎Берегли свій Рід і край увесь.

‎

‎Чернігів бачив їхні покоління,

‎Новгород - Сіверський знав їхні імена.

‎Тут виростали діти свого Роду,

‎Де кожен своїх предків пам`ятав.

‎

‎Князі мінялись, війни і століття,

‎Змінялися держави і часи.

‎Та не зникала пам`ять Сіверщини,

‎Вона жила у людях крізь віки.

‎

‎І хоч давно мовчать старі кургани,

‎І стерлися сліди старих доріг.

‎Ще дихає земля, де жили Сіверяни,

‎Та пам`ятає кожен подвиг їх.

‎

‎А нині тут живуть їхні нащадки,

‎Під небом тим що бачили діди.

‎У кожнім серці, в кожній рідній хаті

‎Ще можуть жити голоси віків.

‎

‎Не забувай, хто в землях спочиває,

‎Хто сіяв хліб, домівки боронив.

‎Хто крізь століття передав нам мудрість,

‎Щоб ти сьогодні міг продовжить Рід.

‎

‎Бо Рід- це більше ніж одне лиш слово,

‎Це корінь що росте із поколінь.

‎І поки пам`ятаєш ти минуле,

‎Не згаснуть предків пам`яті вогні .

‎

‎Тож бережи Десну, ліси і ниви,

‎Чернігівську північну сторону.

‎Бо ти не просто на землі людина,

‎Ти ланка Роду, що несе весну.

‎

‎Ти передай історію і пам`ять,

‎Щоб діти пам`ятали Сіверян.

‎Шануймо предків, Рід свій і державу,

‎Хай родить й квітне цей північний край.

‎

‎