Перелесник.

В невеликому селі,Що сховалось між лісами,

Жила дівчина красуня,

Її врода чарувала.

Гарні очі як блакить,

І струнка немов осика,

В косу вплетені стрічки,

Спів дзвінкий усім на втіху.

От в прекрасний літній день,

В ліс зібралася красуня.

Відпочити від людей,

Щоб природа сил вдихнула.

В лісі всюди красота,

Різні квіти,спів пташиний.

І вона також співає,

Бо душа радіє щиро.

А у тому лісі жив,

Перелесник, дух спокуси.

Гарну пісню чув здаля,

І пішов на її звуки.

Став за деревом той змій,

І розглядує дівчину,

Очі аж вогнем горять,

Від краси і її співу.

Обернувся в хлопця він,

Вийшов браво до красуні.

Мав на думці спокусить,

Бо така його натура.

Та як тільки заглянув,

У її небесні очі.

Все що думав вмить забув,

Закохався в сміх дівочий.

Так до вечора вони ,

Лісом весело гуляли.

Він як міг її смішив,

щоб вуста її сміялись.

Перелесник все забув,

Що він має зло чинити.

В перше у життя відчувши,

Як когось можна любити.

До околиці провів ,

Не повів її додому,

І спитав тихенько він,

Чи прийде вона і знову.

Дівчина сказала ``так``,

Підморгнула на останок.

`` Ти чекай я повернусь``,

Разом стрінемо світанок.