Піп і Рідновір.
Вірш / Суспільство
Недільним ранком Рідновір,
Ішов по вулиці спокійно.
Із церкви в рясі вийшов піп,
В ту ж мить покликав Рідновіра.
``Чому до церкви ти не йдеш?``
``Не йдеш на сповідь, помолитись?``
``Чи ти забув що кожен раб,
до Бога має поклонитись?``
На нього глянув Рідновір,
І засміявся прямо в очі.
``Не раб я божий,а онук,
а храм для мене це природа.``
``І чому ти в чудовий день,
мене свідомо тягнеш в рабство?``
``Мені щоб з Богом говорить,
навіщо взагалі ти здався?``
``Своїх Богів я не боюсь,
а щиро вірю в їх підтримку``.
``Вони зі мною кожну мить,
У вітрі, у землі, в травичці.``
``Твій Бог тебе рабом назвав``.
``Де тут любов, де тут повага?``
``Гріхи придумав для тебе,
бо страхом легше керувати.``
``Тому пробач, та я пішов,
в твоїх словах не має віри``.
Я вільним в світ оцей прийшов,
Ярмо твоє я не надіну.``
