Подруга
Вірш / Психологія і відносиниПрийди до мене, подруго печале,
Заграй самотністю на двох.
Моя втіха хай бездумно відлітає,
Бо приємніша компанія тривог.
Побудь зі мною ще секунду,
Таким залежним став від тебе я.
І ця надія на веселі дні минає,
Мов тінь, що заблукала серед дня.
Нехай мовчать потоплені світанки,
Ця краса — щось звикле та земне.
Моя ж журба значно сильніша:
Розсіяні думки в багно веде
.Прийми мій розум, тріщинами зшитий,
В порожній дім, де стіни — голоси.
Я вже не прагну світло заслужити,
Воно мене не кличе уві сни.
Залишся ще на мить, навколішки благаю,
Зі мною горе навпіл розділи.
Ти ж не покинеш сироту, що на землі ридає?
Ти ж не облиш мене на самоті.
Хай все в мені повільно відмирає,
І я ніколи не знатиму весни.
Хай бурі й грім досхочу лунають,
Та біля мене завжди будеш ти.