Поговоримо про роман Над чорним морем

Мої вам вітання, незваючи на те, що дехто з вас може познайомитись з моєю сторінкою вперше, все ж маю вибачитись, що хоч і не зумисне, але все постійно десь зникаю, роблю це вкотре через непокидаючі мене зміни у власній буденності і вже ладна сама себе лаяти на чому світ стоїть за власні пусті балачки.

Сьогодні буде невеличка рецензія на класика української літератури Івана Нечуй-Левицького. Так-так, після першого твору розповіді про корейського бойовика, я вирішила порадувати вас оглядом книги про кохання.

Минулої осіні 25го року мені пощасливилось завітати на першу в моєму житті книжкову країну, познайомитись з купою нових для мене видавництв серед яких я з першого погляду закохалась у досить молоде та амбітне. Побачивши незвичиний, але дуже зручний обрізний формат книг, моє сереце йокнуло і так я й купила цей прекрасний роман. Видавництву ``Ще одну сторунку`` я готова тепер пожиттєво присвячувати оди про моє незлічиме до них кохання, але все ж повернемось до книги, яка стояла на моїй полиці і терпляче чекала, коли я нарешті зможу виділити хоч годинку на читання, манячи мене своєю прекрасною обкладинкою.(По бажанню можете подивитись на це чудове видання, не пожалкуєте)

Не так давно, мені пощастило почути, що роман ``Над морем``, як люблю його скорочувати я, або ``Над чорним морем`` - це перший в українській літературі твір з під пера українця про нашу чарівну і мальовничу Одесу. Отож, перше що я маю зауважити вам про цю книгу - це прекрасні замальовки літнього моря вночі, вдень, на сході та заході сонця і чарівне місто усипане квітучими центифлоріями, деравами акації та абрикосами.

Твір розповідає нам не тільки про кохання, а й про засади національних проблем, косполітизм, боротьбу за оствітченість і проблематику волі та совісті.

Першою нас зустрічає не літня Одеса, а весняний Кишенев. Іван Степанович знайомить нас з двома подруми, чиїми долями ми і будемо опікуватись протягом усієї книги. Вони мають схожі, але при цьому різні погляди на життя і їх зовнішність нам те, на мій погляд, і підкреслює. Саня Навроцька більш свавільна, прихильна до свободи і не привчена до важкої роботи, пішла працювати в жіночу гімназію, щоб допамагати і дарувати освіченість пригнобленому жіноцтву, а її подруга Надя Мурашкова - працює в банку, її батько давно помер, як і мати Сані, і вона була прилучена до праці з молоду, а одже погляди у неї були не настільки абстрактні та теоретичні, а більш практичні, і більше за все її хвилювали питання економіні. Попри все це дівчата вважали себе космополітками, цебто не бачила для себе певної належності до якогось народу і притримувались всесвітньовідомим моралям: честі, розуму і співіснування з іншими на комфортних для всіх засадах. 

Чому ж так? Санін батько, українец, був людиною при посаді, а одже становище у нього в ті часи було досить хитке, а її мачуха, теж українка, була дамою суворих стандартів і стереотипів, до того ж слабувала на нерви, на наш час її можна просто назвати - холериком-істериком. Надін батько був українцем, а мати грекинею, що як описує Нечуй-Левицький, на той час було частим явищем, отож дівчина росла серед української, російської, румунської та грецької мов, а суміш національностей на території Молдови та України тоді була шаленою, отож це також мало вагомий вплив на обох дівчат.

Завдяки своїй викладацкій діяльності Саня зустріла молодого учителя Віктора Титовича Комашка, що завдав їй немало мороки своїми українізованими погладами та спробами пробудити в дівчині національну свідомість, що кінцево вплину навіть на Мурашкову. Хлопець виріс на Дністровському лимані і з ранніх літ водив дружбу з тутешніми рибалками, що працювали на його батька. Саме вони, разом з книжками, привили йому ще дитиную любов до власного краю і показали сувору долю тогочасної української людини.

В творі постає питання кохання на межі власних поглядів, пусті слова і жага здійснення власних бажань і все це прикрашено без перебільшення прекрасними пейзажами, описами сумнівів та почутів, що не згасають навіть з часом. Кінець твору вийшов досить прагматичний, чого було й очікувати від атора того часу, він мене дещо засмутив, але це тільки через мою м`яку душевну організацію, що встигає полюбити кожного героя, як власну дитину, але при цьому хтось один або навіть два стають моїм найулюбленішими. В данному творі - це Комашко та Мурашкова, також в деяких моментах мене, як і Надю притягала постать грека Селаброса, про якого я вам не розказала, але нехай ця, теж цікава, постать буде освічена вам самим Іваном Степановичем на стрінках його книги. Надя з усіх притягла мене найбільше, її опис та ім`я нагадали мені мою бабусю, що мала характер ближче до Саніного, та все ж згадувалась мені на стрінках цього твору, навіть в літніх пейзажах, що нагадувало про мої дитячі роки. 

Прочитавши цей твір, я раджу його до прочитання усім, шкода, що його немає в шкільній програмі, я думаю він по-справжньому заслуговує на це.

Додам для вас цікавий факт, саме в той день, коли я дочитала цю книгу і той день, коли я пишу вам вночі на неї свій відгук, мені на очі трапився пост від книгарні ``СЕНС``, що назвала цей твір виданням місяця, а отже не тільки я підштовхую вас до його прочитання. 

Дякую, видавництву ``Ще одну сторінку`` за ще одну прекрасну книгу на моїй полиці, адже з неї почалась моя до них любов, і тепер у мене на полицях вже 3 їхні книги, при тому, що я стараюсь менше витрачатись на книжки останнім часом. Дякую вам, мої любі, предусім за те, що дочитали до кінця і витратили свій дорогоцінний час на мою творчість. 

На цьому моменті я знову зникаю, бо курсова робота сама себе не допише. Можливо опісля цього життя занесе мене на береги чорного моря до мальовничої Одеси,або хоча б в зелені сади бабусної дачі, якої нажаль вже більше року немає зі мною, та ця книга розубудила мої потаємні бажання від довгого сну і моя душа плине десь за межі університетьської рутини та столичних багатопорхівок. Я прощаюсь з вами і не знаю, як скоро повернусь, але не втрачаю надії, що ми знову зустрінемось говорячи про стрінки якогось не менш прекрасного видання чи захопливого фільму. Гарної всім ночі, ранку, дня чи вечора і будьте щасливі!