ПОКЛИК

ПОКЛИК

Коли я шукав між чужими краями,

де кожен куток обіцяв забезпеку,

я вчився дружити з німими містами

і вірити, що вони кличуть не в пекло.

Я міг поміняти і звички, і коло,

і серце довірити іншім країнам,

та в грудях жило непорушне й суворе:

земля є у тебе, не зрадь батьківщину!

Коли ж налітала зневіра холодна

і сипала попіл на пам`ять по крові,

в мені прокидався таємний володар,

та сила, що виросла з давнього роду.

Бо щастя і долю ми творимо нині

і корінь єдиний — у рідній країні.

Мирослав Манюк

05.02.2026

#шекспірівський_сонет