ПОКЛИК
Вірш / СуспільствоПОКЛИК
Коли я шукав між чужими краями,
де кожен куток обіцяв забезпеку,
я вчився дружити з німими містами
і вірити, що вони кличуть не в пекло.
Я міг поміняти і звички, і коло,
і серце довірити іншім країнам,
та в грудях жило непорушне й суворе:
земля є у тебе, не зрадь батьківщину!
Коли ж налітала зневіра холодна
і сипала попіл на пам`ять по крові,
в мені прокидався таємний володар,
та сила, що виросла з давнього роду.
Бо щастя і долю ми творимо нині
і корінь єдиний — у рідній країні.
Мирослав Манюк
05.02.2026
#шекспірівський_сонет
