Потойбіччя, ДАП та «ванільна» цензура: чому мій «Полароїд» не потрапив на конкурс, але став маніфестом

Правда завжди гірка на смак, але тільки вона здатна протверезити.

Буденність навколо нас оманлива. Ми звикли до сірих стін, знайомого цокання годинника і старих речей, які роками порошаться на полицях. Але що, як звичайна ретро-картка здатна розірвати простір і час, перетворившись на провідник у справжнє пекло?

Саме про це моя нова новела «Полароїд» — чистокровний боді-хорор, військова готика та містичний трилер в одному флаконі.

Про що історія?

Головний герой Максим приїжджає в порожню київську квартиру свого брата Олексія, який безвісти зник у Донецькому аеропорту ще у 2015 році. Мета прозаїчна — розібрати речі та продати помешкання, щоб оплатити лікування хворої матері. Але серед старого мотлоху він знаходить знімок «Полароїд», де брат стоїть із побратимами на тлі руїн термінала ДАПу. На звороті кривий  напис латиною: «Te mors sequitur» (Смерть слідує за тобою).  

З цієї секунди Київ за вікном зникає. Квартиру заповнює трупний сморід та відлуння запеклого бою, гнилі нутрощі проростають прямо з фото, а Максим стає бранцем вічного, кривавого кошмару свого брата.

Кулуари конкурсу «ПОТОЙРІЧЧЯ»: коли хорор виявився «занадто хорором»

Зверніть увагу: Цей твір було створено спеціально для літературного конкурсу «ПОТОЙРІЧЧЯ» від популярного YouTube-каналу «Страшно цікаво» — конкурсу містичних історій про звичайні, буденні речі, що приховують у собі моторошні таємниці потойбіччя.

Здавалося б, ідеальне попадання в тему? Окультизм, потойбіччя, надприродні істоти та проклята побутова річ. Але тут починається реальний хорор українського літпроцесу — за лаштунками.

Організатори конкурсу через свою упередженість та заангажованість відмовили моєму твору в участі. Причому зробили це фактично ще до офіційного відбору на конкурс, який мав відбутися лише 15 вересня. Найбільший парадокс у тому, що якість тексту вони заперечувати не змогли, прямо визнавши:

«...в участі в конкурсі вам відмовлено. Шкода, бо робота хороша».  

Якщо робота якісна і повністю відповідає ТЗ, то чому ж відмова ще до початку відбору? Відповідь огидно проста: причина не в сюжеті, а в особистій неприязні до мене. Сучасна затишна тусовка звикла до авторів, які заглядають організаторам у рота, тремтячи перед їхнім уявним «статусом» та дрібною «владою».

Але в мене сталевий характер. Я не збирався і не збираюся цілувати дупи організаторам заради їхнього схвалення. Зрозумівши, що прогнути мене не вдасться, вони миттєво скинули маски й почали банально лякати мене баном у своєму лицемірному тераріумі. Їм потрібні слухняні графомани, а не впевнені в собі автори, які пишуть жорстку прозу. 

З усіма брудними деталями цієї кулуарної кухні, залякуваннями, лицемірством та цензурою ви можете ознайомитися в моїй окремій викривальній статті: «СВЯТИЙ ВАНІЛЬНЫЙ ЗАПОВИДНИК, АБО ЯК СУЧАСНА УКРАИНСКАЯ ЛІТЕРАТУРА ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА КЛУБ ДЛЯ ЦІЛУВАННЯ СРАК». Там речі названі своїми іменами.  

Де читати «Полароїд»?

Я не збираюся ховати якісну літературу через чийсь страх перед жорстким контентом чи чиїсь ображені амбіції.

G_Raw_Truth: Література без цензури та прикрас. 

З повним текстом моєї новели «Полароїд» ви можете абсолютно безкоштовно ознайомитися на Wattpad. Там немає місця упередженим «суддям» та кумівству — лише чистий, безкомпромісний жах, військова готика та потойбічна м`ясорубка, яка затягне вас із першого ж слова.  

Заходьте, читайте та залишайте свої чесні враження. Посилання на Wattpad — у шапці профілю!