Прокляття королеви фей

Чарівний світ тендітних фей

Ховавсь століттями успішно

Від жадібних очей людей.

Він жив щасливо і неспішно.

Та на біду якийсь Василь

Знайшов портал у світ казковий.

І потягнулись звідусіль 

До фей непроханії гості. 

Спочатку ніби із добром:

Вітались, чемно гомоніли.  

Але тоді своє єство

У всій красі і проявили. 

Почали цупити скарби,

Фей ображати та шпиняти.

Ловили навіть у склянки,

Щоби багатіям продати. 

Але свавілля те людей

Недовго все ж таки тривало.

Вже скоро королеві фей

Про злочини відомо стало. 

Могутні чари всіх Стихій

Прикликала тоді чаклунка.

Й щоб покарати рід людський,

Наворожила їм “дарунка”.

Прокляття то було страшне,

Щоб миру світ людей не знав,

Й війною зайнятий завше,

Свій ніс в інші світи не пхав.