Резонанс
Не люблю римувати ``банально``, але коли о 4-й ранку, після нічного обстрілу слухаєш спів птахів, римувати по іншому мозок не здатен, але сказати, що на душі – хочеться. Так цей вірш і з`явився.
я звик зрання зустрічати сонце
читати йому свої вірші
відкривати побите віконце
і мліти запахом вишні
я ще не знайшов свій голос
у темряві схованих мрій
перепливши на човнику море
я розбився об річкові корчі
сховав свою долю у склепі
забув про її існування
я б став тобі надійним партнером,
якщо б не забув про слово ``кохання``
надалі я тихо існую
у панельному сірому будинку
мандрую світами історій
і благаю себе про зупинку
