Резонанс

я звик зрання зустрічати сонце

читати йому свої вірші

відкривати побите віконце

і мліти запахом вишні

​

я ще не знайшов свій голос

у темряві схованих мрій

перепливши на човнику море

я розбився об річкові корчі

​
​

сховав свою долю у склепі

забув про її існування

я б став тобі надійним партнером,

якщо б не забув про слово ``кохання``

​

надалі я тихо існую

у панельному сірому будинку

мандрую світами історій

і благаю себе про зупинку