РОЛЬ

РОЛЬ

Ти стоїш і голос рве зеніти,

Та звучить на сцені так надривно,

Що наповнив темний зал масивний

І пульсує, сповнюючи ритми.

Ти міняєш вирази прикриті,

Наче тінь іде крізь тінь пасивно,

Смуток вмить стає ядром фіктивним,

Сміх зриває давній біль відкритий.

Я ловлю всю гру твою активну,

Де ти добра — де ти негативна.

Твій яскравий погляд як ловити?

Наче персик, смак в тобі відкритий,

Та гірчить у кожнім краї дивно,

Хто ти є? Скажи мені правдиво.

Мирослав Манюк

12.04.2026

#суцільний_сонет