Розділяй, володарюй (вірш мій) - пісенний варіант від SUNO

нас не загнати, ні прутом налякати .

жодна лоза не спинить одіссею.

ми тепер знаєм де наші кати .

ну що варяти готові до страти?

ті хто привик у шахмати грати.

добрі знайомі із терміном свати.

білі і чорні на дошці фігури.

переставляють Ітакові падруги

коріння тягнулось із давнього тому,

марення про вічнії німби вньому,

все під копірку Макіавеллі?

розділяй, володарюй - сраний ти геній.

тримай народ в злиднях, без часу,

голодний не буде шукати танасух,

голодному треба лиш хліб без прикрасів,

ти знав? тут бунт не на часі.

та хто буде думати про повалення принців,

коли в голові гуде мантра про млинці,

кому є тут діло до твої справедливості,

якщо сука валяєшся знову в безсилиці?

дай їм, рівно стільки, щоб вижити,

дай їм, рівно стільки, щоб вірити,

дай їм, нехай знають,

що покірних чекають у раю.

процвітання - отрута для влади ,

не бажання - початок засади,

ситі діти - зачатки гефеста,

той вогонь був - початком фієсти.

чому? ситі стають знов ледачими,

чому? ледарство породжує значення,

чому? дозвілля кує агамемні змови,

тому громадяни запитують знову!

за що, боримось ми, demos і

за що, горить наша Елісієва дорога?

за що, нам втрачати найдороще?

царі, а може із нами, го ще?

відчай заперечує покірність,

достаток пробуджує непокору,

відчуття ніби у Довженковому знову,

де шабля із плеча рубає змову.

камон, навіщо ці стрілкові танці?

дамой, потрібно розігнати цих засранців.

ти що? а якщо вони уперті?

камон, получається пізда нам, черті

тепер вже не працює демократія.

народу наплювати на знаттія.

писалося це все не для апатії,

ну що? згорає ваша нарнія?

це гівно не могло тривати вічно.

і це не повіриш усвідомлення логічне

все що тягнеться з душі є канонічне

воля до влади теж є у працях ніцше

ну єбать, це що питання вічне?

гуляй полем, оперейшен ``душе``.

нам відомо, що не з Куби це кліше.

експансія тут не в моді, суче.