•Шлях душі•
Вірш / Психологія і відносини•
Любити вЕсни, всі вони прекрасні,-
Дев’ята, вісімнадцята, тридцята,
Безодні шир, де кольори атласні,
Ми з небом схожі, точно як близнята.
Воно таке ж сумне і дратівливе,
Нескорене, завжди без передбачень.
(Ясна блакить, що водночас вразлива).
Така проста, а має безліч значень.
Мій шлях душі у безкінечність неба,
Від першої щаблини до фіналу,
Не зрозуміла досі, що їй треба..
І далі з нею як, якби я знала…
Закохана назавжди й безпробудно
В самотність, тишу, травень, Эмінема..
Коли людей багато поруч - нудно.
Я - інтроверт, і психопат, - дилема!
Моя сім’я- це нестандарт, so sorry!
Це не шаблон, і не формат! А даність.
До вівтаря і в радості і в горі,
Сама з собою йду, проста формальність.
І сяє височінь в яскравих фарбах,
Залиште всі, я йду свій шлях, так треба..)
У брОні до зубів, як Конан Варвар,-
Це вибір мій. Судді не ви, а небо!
19.04.2025
