Стадо
Вірш / ІншеЯ ламаю свій стержень на втіху юрбі,
і кричу те, що кажуть кричати.
Всі думки я назавжди затиснув в собі,
бо так легше у зграї мовчати.
Я сміюся над тим, що болить і пече,
підлаштовуюсь під манекени.
І мій власний сором пече крізь плече,
де страх випалює вени.