Страйк різдвяних ельфів

Це сталося за тиждень до Різдва. Слухняні діти вже уявляли, як знайдуть під ялинкою сюрприз від Санти. А малі бешкетники, які весь рік поводилися не надто чемно, раптом стали «шовковими» в надії встигнути вскочити в останній вагон і теж отримати подарунок до свята. Бідолашні дітлахи. Вони навіть не підозрювали, що їхні зусилля, можливо, виявляться марними...

Санта прокинувся у чудовому настрої. Він поснідав млинцями з полуничним варенням, які приготувала місіс Клаус. Потім розчесав бороду, одягнув червоний кафтан і, весело наспівуючи “Jingle Bells”, вирушив на фабрику з виробництва іграшок.

За кілька хвилин Санта був на місці. На фабриці панувала незвична тиша. Не стукали молоточки, не торохтіли швейні машинки, не лунали злагоджені пісні робітників. Куди поділися ельфи? Може, проспали? Щоп’ятниці вони зависали в барі «Оленяче копито», де наливали убивчий ель. Але ж Санта заздалегідь попередив, що незабаром Різдво, тому цього тижня вихідних не буде, і в суботу всі мають бути на роботі.

Збентежений бородань піднявся до свого кабінету. Секретаря на звичному місці теж не було. Та що за чортівня?! Розгніваний Санта схопив телефонну слухавку, щоб набрати номер заступника директора. Але раптом його погляд ковзнув до вікна, що виходило на задній двір. Усе одразу стало зрозуміло.

Ельфи товпилися на фабричній площі. Дехто тримав плакати з гаслами: «Ми — не раби, раби — не ми», «Сам виходь у суботу на роботу», «Немає премії — немає іграшок!». Побачивши у вікні Клауса, ельфи почали гучно скандувати: «Геть тиранію!». Від люті обличчя Санти злилося з червоним кафтаном:

— Ну, дрібното, зараз я вам покажу тиранію! — пригрозив він кулаком у вікно і швидкими кроками рушив до виходу на задній двір.

Побачивши Клауса, робітники стихли. Бородань був у десять разів вищий за найбільшого ельфа. Тож ніхто з підлеглих не наважувався ризикнути здоров’ям. До того ходили чутки, що років п’ятсот тому один старенький ельф попросив у Санти премію за вислугу років, і відтоді його більше ніхто не бачив. Подейкують, Клаус проковтнув бідолаху живцем.

Правда це чи ні, ніхто з робітників не хотів перевіряти на власному досвіді — надто вже боялися стати обідом Клауса. Тому вони вже пів століття працювали за одним і тим самим тарифом, не наважуючись навіть заїкнутися про підвищення зарплатні.

Утім, невдоволення умовами праці зростало з кожним днем. Оголошення про скасування вихідних стало останньою краплею. Добряче накачавшись елем у барі «Оленяче копито», ельфи набралися сміливості та вирішили: час висловити бородатому самодурові свої претензії.

— Що тут відбувається? Чому ви не на робочих місцях? — загримів Санта на весь фабричний двір. — Різдво вже за тиждень, а ви, ледарі, страйк влаштовуєте! Хочете позбавити дітей свята?!

Від громового басу Санти в ельфів затремтіли бубонці на капелюшках. Робітники тулилися одне до одного, боячись видати бодай звук. Та раптом із натовпу пролунав писклявий тремтячий голосок:

— А як же наші діти? Хіба вони не заслуговують провести вихідні з батьками?

— Хто це сказав? — грізно просканував натовп Санта. — Вийди до мене й повтори!

Ельфи затремтіли від страху так, що здавалося — уся площа вібрує. Кожен уявляв жахливу картину: зараз Клаус знайде сміливця і з’їсть його просто на очах у робітників, аби іншим більше не прийшло у голову суперечити шефу. Всі були певні, що сміливець так і не вийде. Але ж тоді Клаус може проковтнути першого-ліпшого. Кожен ельф подумки готувався тікати. Напруга зростала щосекунди.

— Ну чого зволікаєш? — знову прогримів Клаус. — Виходь, я чекаю! Чи мені самому тебе знайти? — Санта зробив крок до натовпу, який завібрував ще сильніше.

— Я тут! — пропищав голосок, і з першого ряду вискочив дрібний ельф у заталаному капелюшку.

— Ось ти який, сміливцю, — Санта нахилився до ельфа, схопив його за курточку і підніс до обличчя.

Робітники завмерли. Ще мить — і Клаус проковтне бідолаху разом із черевиками.

— Все одно всіх не з’їсте! Нам набридло ваше свавілля! — у відчаї запищав ельф, смикаючи ніжками в повітрі. — Ми вимагаємо гідних умов праці! Законних вихідних! Різдвяної премії! І медичної страховки, як у прислужників Снігової Королеви! Геть тиранію!

Санта відкрив рота, щоб відповісти, але не встиг. Із натовпу вискочив ще один ельф і з криком: «За гідність!» — вкусив Клауса за гомілку. Бородань скрикнув і випустив полоненого з рук. Натхненні прикладом товаришів, інші ельфи кинулися на старого. Вони обліпили його з усіх боків і після нетривалої боротьби повалили на землю.

Кілька робітників притягли гірлянди. Діда зв’язали, а до рота запхали ялинкову іграшку. Санта наполегливо мугикав, але ельфи його не слухали. Вони раділи перемозі, стрибали по гладкому животу Клауса, а найсміливіші ляскали старого по червоних щоках.

— Що тут відбувається?! — різко пролунав жіночий голос.

Ельфи обернулися й побачили місіс Клаус в оточенні оленів. Вона принесла чоловікові обід, який той забув узяти на роботу. Не знайшовши Санти в кабінеті, жінка пішла його шукати й у вікні побачила, що діється на задньому дворі. Вона одразу викликала бойових оленів і поспішила на допомогу чоловікові.

Суворі рогаті загрозливо сопіли й тупотіли копитами. Сміливість робітників як вітром здуло. Фабрична площа знову завібрувала.

— Судячи з транспарантів, у вас тут страйк. Пропоную заспокоїтися і обговорити ваші вимоги, — запропонувала місіс Клаус.

За пів години Санту розв’язали. Виявилося, він не збирався нікого їсти. Клаус навіть не підозрював, що робітники незадоволені умовами праці. Він був настільки захоплений своєю місією — дарувати дітям радість, — що думав: ельфи, як і він, готові працювати «за ідею». Клаус вважав цілком нормальним виходити на роботу у вихідні, аби встигнути зробити всі іграшки вчасно. Тому й розлютився, коли зрозумів, що плани можуть зірватися, і діти не отримають подарунків до Різдва.

Зрештою сторони домовилися. Ельфи виходять на роботу цими вихідними, а Санта виписує всім премію, оформлює медичну страховку, а з наступного року підвищує зарплатню.

Виявилося, потрібно було лише попросити. Так, як це зробив старенький ельф п’ятсот років тому. До речі, його теж не з’їли. За заслуги перед виробництвом Санта подарував йому віллу на Мальдівах і відправив на заслужений відпочинок. Той ельф і досі живе на райському острівці та щороку надсилає Санті різдвяні листівки з подякою.

Не минуло й години, як виробничий цех знову ожив. Застукотіли молоточки, заторохтіли швейні машинки, залунав “Щедрик” у виконанні стрункого хору робітників-ельфів. Іграшки виготовлять вчасно. А отже — слухняні й не дуже дітлахи все-таки отримають свої подарунки до Різдва.