Так мало сказано і так багато слів
Вірш / Любов
Так мало сказано і так багато слів,
Всі помилки вернулись й поготів,
Самотність звично вже шукають руки.
Всі роздуми, що сріблом у волоссі,
Біль спогадів, пульсуючий у скронях,
І сумніви, що в снах блукають досі -
Минуле всі надії знов хоронить.
Люба ціна за кожну сходинку нагору,
І не підступність - крок до перемоги!
В небесних співах милосердного собору
Тепер молю про прощення у Бога.
Зів`яли квіти, сірим попелом листи,
І тільки пам`ять Феніксом настирним...
О, доню, Гальшко, чи пробачиш ти?
Лунає думка, як набат, невпинно.
Гра в бісер... Сама вічність - тільки гра,
Для чого перли, розкіш оксамиту?
За кожен день, коли бувала не права...
Я залишаю келих недопитим.
