Так мало сказано і так багато слів

Так мало сказано і так багато слів,

Всі помилки вернулись й поготів,

Самотність звично вже шукають руки.

Всі роздуми, що сріблом у волоссі,

Біль спогадів, пульсуючий у скронях,

І сумніви, що в снах блукають досі -

 Минуле всі надії знов хоронить.

Люба ціна за кожну сходинку нагору,

І не підступність - крок до перемоги!

В небесних співах милосердного собору

Тепер молю про прощення у Бога.

Зів`яли квіти, сірим попелом листи,

І тільки пам`ять Феніксом настирним...

О, доню, Гальшко, чи пробачиш ти?

Лунає думка, як набат, невпинно.

Гра в бісер... Сама вічність - тільки гра,

Для чого перли, розкіш оксамиту?

За кожен день, коли бувала не права...

 Я залишаю келих недопитим.